Наукові читання, присвячені 100-літтю від дня народження ректора університету з 1971 до 1987 років Григорія Івановича Денисенка (1919 – 1998), пройшли 24 квітня в Науково-технічній бібліотеці КПІ, яка носить його ім’я.

У засіданні взяли участь члени родини Григорія Івановича Денисенка – онука Наталія з чоловіком Валерієм та сином Олександром, перший проректор КПІ ім. Ігоря Сікорського академік НАН України Юрій Якименко, проректор з наукової роботи академік НАН України Михайло Ільченко, представники кафедри електроенергетики та систем управління Національного університету «Львівська політехніка» професор Антон Малиновський та доцент Георгій Лисяк, голова Ради ректорів Київського вузівського центру ректор Київського національного університету будівництва і архітектури, професор Петро Куліков, директор Інституту відновлюваної енергетики НАН України завідувач кафедри відновлювальних джерел енергії факультету електроенерготехніки та автоматики КПІ член-кореспондент НАН України Степан Кудря, декан факультету електроенерготехніки та автоматики Олександр Яндульський, завідувач відділу гідроенергетики Інституту відновлюваної енергетики НАН України Петро Васько, директор Науково-технічної бібліотеки ім. Г.І.Денисенка Оксана Бруй, директор Державного політехнічного музею при КПІ Наталія Писаревська, представники Інституту електродинаміки НАНУ, з яким були пов’язані останні десять років роботи Григорія Денисенка, викладачі та студенти КПІ ім. Ігоря Сікорського.

«Роки, коли у керма КПІ стояв Григорій Іванович Денисенко, були для інституту дуже важливими. За ті роки наші навчальні площі збільшилися втричі. Це база для нинішньої нашої діяльності – сказав Юрій Якименко, відкриваючи читання. – Але Григорій Іванович був і видатним педагогом. А ще, він створив і впровадив у 1974 році систему керування великим політехнічним інститутом, яка діє і сьогодні…».

Юрій Якименко коротко розповів і про життєвий шлях Григорія Івановича.

Доля не пестила Григорія Денисенка: народжений в сім'ї простих селян на Київщині, в 10-річному віці він залишився круглим сиротою, зростав у сім’ї старшого брата, якого після закінчення інституту було направлено в Чимкент, згодом повернувся в Україну і вступив до Харківського електротехнічного інституту. Навчання було перервано війною. Григорій Денисенко пішов добровольцем на фронт, але скоро його з передової відкликали і відкомандирувало викладачем військового училища в Самарканді. Потім він викладав у Вищій офіцерській школі самохідної артилерії, але мріяв завершити навчання у виші й у вересні 1946 року, вже маючи стаж викладацької роботи, знову став студентом 4-го курсу Львівського політехнічного інституту.

Після успішного здобуття вищої освіти Григорій Іванович залишився працювати в цьому ж інституті, вже в 1953 році захистив кандидатську, а в 1963 році – докторську дисертації. У Львівському політехнічному він обіймав посади декана електротехнічного факультету, проректора з навчальної роботи, а з 1963 року – його ректора. Доклав великих зусиль для розбудови інституту: за розробку і створення комплексу навчальних корпусів Львівського політехнічного інституту був нагороджений премією Ради Міністрів СРСР. Попри велику завантаженість адміністративними справами активної наукової роботи Григорій Іванович не полишав і в грудні 1968 року його було обрано член-кореспондентом Академії наук УРСР за спеціальністю «Електричні мережі і системи».

У 1971 році почався новий етап життя Григорія Денисенка: за пропозицією тодішніх очільників республіки він переїхав до Києва і став ректором Київського політехнічного інституту. Він очолював його до 1987 року і 16 років його керівництва стали періодом найінтенсивнішого розвитку матеріальної бази КПІ. З його ім’ям пов’язано будівництво нових навчальних корпусів і гуртожитків, оснащення їх новим обладнанням і технічними засобами навчання, перетворення території інституту на справжнє сучасне студентське містечко. Григорій Іванович виступив з ідеєю, що кожний факультет повинен мати власний корпус і наполегливо проводив її в життя. Не менше уваги приділяв він і навчально-виховній та науковій роботі, розширенню співпраці з промисловістю, започаткуванню зв’язків інституту з міжнародними університетами та науковими лабораторіями. Під його керівництвом зросли обсяги науково-дослідних робіт Київського політехнічного. Щорічний обсяг науково-дослідних робіт досяг понад 20 млн крб, економічний ефект від впровадження – 30 млн крб. Не забував і про власну наукову діяльність: з самого початку своєї роботи в Києві він працював на кафедрі електричних мереж і систем. Там він ініціював розгортання науково-дослідних робіт в новому не лише для КПІ, але й для всієї України напрямі нетрадиційної енергетики з використанням енергії вітру, сонця, річок, морів і океанів. Підготував більш ніж 270 наукових публікацій, 7 монографій та отримав 22 авторські свідоцтва на винаходи. Його наукові праці були опубліковані в США, Англії, Японії, Польщі. Він став науковим керівником підрозділу республіканської науково-технічної програми «Енергокомплекс» з відновлювальних джерел енергії. А ще, саме з ініціативи Григорія Денисенка вперше в СРСР було побудовано випробувальний полігон «Десна» з комплексного використання відновлювальних джерел енергії. Його наукова і організаційна діяльність не залишилася непоміченою державою – у 1986 році Григорій Іванович Денисенко став другим в Україні ректором – Героєм Соціалістичної Праці. Крім того, він був нагороджений трьома орденами Леніна, а також орденами Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапора.

Пішов з життя Григорій Іванович 24 травня 1998 року, кількох місяців не доживши до сторіччя КПІ …

З доповіддю про діяльність Григорія Івановича Денисенка на посаді ректора Львівської політехніки перед учасниками читань виступили Антон Малиновський та доцент Георгій Лисяк. Головний учений секретар Ради ректорів Київського вузівського центру доцент Тамара Девтерова розповіла про роботу Г. І. Денисенка на посаді Голови Ради ректорів Київського вузівського центру, а з докладною доповіддю «Г.І. Денисенко – фундатор відновлюваної енергетики» виступив Степан Кудря. Петро Васько, який був спочатку студентом, а згодом аспірантом Григорія Денисенка, поділився спогадами про нього як про наставника і вчителя своїх молодих колег. Власне, практично всі виступи на засіданні були не так доповідями, як спогадами про наставника, колегу і керівника, адже всі промовці навчалися в нього і працювали під його керівництвом впродовж багатьох років.

Після виступів відбулася презентація видання «Біобібліографічного покажчика «Григорій Іванович Денисенко» – її провела завідувачка відділу рідкісних і цінних документів Науково-технічної бібліотеки Марина Мірошниченко. А про майбутнє Науково-технічної бібліотеки ім. Григорія Денисенка розповіла учасникам круглого столу її директорка Оксана Бруй.

Наостанок за теплі слова і цікаві спогади про Григорія Івановича всім його колегам і учням подякувала онука Григорія Денисенка Наталія В’ячеславівна.

Підсумки наукових читань підбив Михайло Ільченко, який також не лише узагальнив інформацію, що її було оприлюднено, а й трохи розповів про роки своєї співпраці з Григорієм Денисенком. «Я думаю, і нинішнє, і майбутні покоління київських політехніків завжди з вдячністю згадуватимуть ім’я Григорія Івановича», – такими словами завершив він свій виступ.