Проблема конкурентноздатності української вищої освіти напряму пов’язана з її якістю, здатністю своєчасно реагувати на всі глобальні виклики. Маючи обмежений час, перш за все, хотів би перед викладом основних тез чітко визначитися з метою діяльності вітчизняних вишів. Вона полягає у обов’язку академічного співтовариства служити розвитку країни, а університети мають нести відповідальність за економічне, культурне і загальне благополуччя суспільства.

     На жаль, в Україні донині домінували інші підходи. Зокрема, донедавна як мета проголошувалася якість освітнього процесу, але з метою інтеграції в Європу, при цьому замовчувалося головне – соціально-економічний розвиток власної країни, благополуччя людей. Певно хтось скаже, що тут протиріччя немає. Та це не так! Особливо це стало видно під час світової пандемії, коли більшість країн взялися городити кожна свій город, дбати за власну країну. Ще більш прикрим стало явище, коли іноземні держави через міжнародні організації, грантові програми активно втручаються в освітню і наукову політику нашої країни (чого вартує лише заява представництва ЄС щодо об’єктивної спроби Міністерства освіти і науки України змінити свою структуру), часто-густо керуючись хибними ідеями і поглядами, запроваджуючи «новації», які шкодять вітчизняній освіті. Часом висосані з пальця «реформи» безжалісно руйнують основи української освіти.

     Тому сьогодні ми мусимо твердо заявити, що українська освіта і наука мусять слугувати, перш за все, інтересам свого народу, діяти, як того вимагає стратегія розвитку держави, а не ходити манівцями, як нас намагаються штовхнути хитрі конкуренти зі Сходу чи Заходу.

     Проблема якості вищої освіти є надто важливою і не випадково цілий V розділ нового Закону «Про вищу освіту» [1], а це 10 статей (16-25), присвячено цьому. Заглиблюючись у визначення терміну якість вищої освіти бачимо, що законодавець називає його, як відповідність результатів навчання вимогам, встановленим стандартами освіти. І все! А слід сказати, напевне, не тільки про відповідність стандартам, а і відповідність державній стратегії формування економіки знань, виховання патріота-громадянина…

     Розуміння цих світоглядних речей дозволять нам по-новому поглянути на стан української вищої освіти, її проблеми. Тож спробую здійснити саме такий підхід при розгляді означеної теми. Хоча таке бачення зовсім не означає, що ми хочемо відгородитись тином від світових тенденцій розвитку.

     У сучасну концепцію міжнародної конкурентноспроможності університетів, розроблену відомим економістом Д. Салмі [2], покладено ідею так званих ключових факторів становлення університету світового класу, до якого належить концентрація талантів, достатність ресурсів, ефективне управління.

З повною статтею можна ознайрмитися за посиланням